НОВЕ НА САЙТІ


16.12.24:::На сайті на сторінці АКІОЦ "Річні звіти" розміщений річний звіт АКІОЦ за 2024 рік.


01.02.24:::Якщо вам потрібна сторінка сайту, якої немає в поточному перегляді, ви можете або скористатися пошуком по сайту або переглянути сторінки архіву сайту, куди переносяться всі матеріали, що були раніше опубліковані і в яких закінчився термін публікації.


05.10.23:::На сайті в розділі "Адміністративні відділи" розміщений ПЛАН підготовки господарства Головної астрономічної обсерваторії НАН України до опалювального сезону 2023-2024 рр..


04.04.23:::На сайті в розділі "Адміністративні відділи" розміщений НАКАЗ від 03.04.2023 №7-ОД "Про прийняте рішення щодо наміру передачі майна в оренду".


НАУКОВА СПАДЩИНА

До 140-річчя від дня народження
академіка Олександра Яковича Орлова,
засновника ГАО НАН України

Читати книгу

НЕВІДОМІ ЛИСТИ О.Я.Орлова

Photo: Alexander Krugliy 30 Aug 2015

В електронній книзі, присвяченій 140-річчю з дня народження Олександра Яковича Орлова, у розділі "З родинних мемуарів" з'явились нові матеріали: унікальні листи Олександра Яковича про відвідини ним обсерваторії на горі Піп Іван у 1939 році. Листи передані академіку НАН України А.Г. Наумовцю І.Г. Нєізвєстним, онуком О.Я. Орлова.

І.Г.Нєізвєстний - член-кореспондент РАН, співробітник Інституту фізики напівпровідників і професор Новосибірського технічного університету, відомий спеціаліст у галузі мікро- і наноелектроніки. Народився в Одесі в 1931 р., закінчів МЕІ, працював у ФІАН, після створення Сибірського відділення переїхав туди.

Читати...

ЯК «АСТРОНОМІЧНІ ЗУБРИ» ВРЯТУВАЛИ ПОЛТАВСЬКУ ГРАВІМЕТРИЧНУ ОБСЕРВАТОРІЮ В 1934–1938 рр.

Зі сторінок архівного рукопису О.Я. Орлова 1938 року

А.О.Корсунь, М.В.Лубков

У статті розкрито одну з маловідомих сторінок життя видатного вченого-астронома і геофізика, засновника наукової школи з геодинаміки, фундатора Полтавської гравіметричної обсерваторії та Головної астрономічної обсерваторії НАН України академіка Олександра Яковича Орлова. В архіві Полтавської гравіметричної обсерваторії було знайдено документ — незавершений рукопис О.Я. Орлова під назвою «Астрономічні зубри», датований 15 листопада 1938 р., який дозволяє по-новому подивитися на деякі події того часу...

Вісник НАНУ, 2020, №7

 

COORDINATES

Latitude N50 21.9
Longitude E30 30.4
Altitude 188 m above s. l.

YOUTUBE CHANNELS

Запис трансляції з ГАО НАНУ проходження Меркурія по диску Сонця 11.11.2019

Ютуб-канал
«Все про Всесвіт»

  • Voitko A., Kleshchonok V., Shubina O.S., et al.Photometric study of eight distant comets. 2025,MNRAS,Vol.538,is.3,p.1609-1627. 2025MNRAS.538.1609V
  • Karachentsev I.D., Karachentseva V.E., Vladimirova K., et al.More Local Volume dwarf galaxy candidates. 2025,Publications of the Astronomical Society of Australia (PASA),Vol.42,article id. eo26. 2025PASA...42...26K
  • Pérez-Díaz B., Pérez-Montero E., Zinchenko I.A., et al.Chemical enrichment in LINERs from MaNGA: I. Tracing the nuclear abundances of oxygen and nitrogen in LINERs with varied ionizing sources. 2025,A&A,Vol.694,p.A18 (23 pp.). 2025A&A...694A..18P
  • Pilyugin L.S., Lara-Lopez M. A., Tautvaišienė G., et al.Metal-THINGS: The Milky Way twin candidate NGC 3521. 2025,A&A,Vol.694,p.A113 (15 pp.). 2025A&A...694A.113P
  • Yushchenko V.A., Gopka V., Yushchenko A.V., et al.Evaluating Promethium Abundance in the Atmospheres of Magnetically Peculiar Star HD 25 354. 2025,Kinematics Phys. Celest. Bodies.- New York: Allerton Press,Vol.41,is.1,p.26-33. 2025KPCB...41...26Y
  • Ishchenko M.V., Masliukh V., Hradov M., et al.Dynamical evolution of the open clusters with different star formation efficiencies and orbital parameters. 2025,A&A,Vol.694A,р.33 (13 рр.). 2025A&A...694A..33I

 

 

ПОСИЛАННЯ


::: ADS Bibliographic Codes:" Journal Abbreviations

::: ADS Tagged Format for :" Bibliographic Data Transfer

::: Англомовне видання "Кінематики і фізики небесних тіл" на сайті видавництва ALLERTON PRESS


Login Form

Астропортал

Астрономічна наука в Україні і світі, останні події в космонавтиці, найновіші космічні місії, історія астрономії та ще багато цікавого на сторінках "Українського Астрономічного Порталу"

Random photo

veles_moon_colored.jpg

Лабораторія МТСС: історична довідка

 

Тематика лабораторії фізики малих тіл Сонячної системи передусім тісно пов'язана з вивченням фізичних властивостей комет. Колектив лабораторії сформувався під впливом наукової школи досліджень комет, яка була започаткована в 50-х роках 20-го сторіччя к.ф.-м.н. В.П. Конопльовою. Починаючи з 1964 року дослідження комет стали традиційними в тематиці Обсерваторії. Наукова школа формувалась в процесі грунтовних досліджень колектива науковців, які в різні періоди очолювались к.ф.-м.н. В.П. Конопльовою, д.ф.-м.н. Л.М. Шульманом, к.ф.-м.н. Г.Х. Чорним, д.ф.-м.н. М.М. Кисельовим. Сучасна група дослідників у 2005–2022 рр. працювала під керівництвом учня Л.М. Шульмана, д.ф.-м.н. П.П. Корсуна. З жовтня 2022 т.в.о. зав. лабораторії призначена к.ф.-м.н. І.В. Кулик

 

Валентина Петрівна КОНОПЛЬОВА Леонід Маркович ШУЛЬМАН Микола Миколайович КИСЕЛЬОВ

 

Георгій Хомич ЧОРНИЙ Павло Павлович КОРСУН та Леонід Маркович ШУЛЬМАН
Павло Павлович КОРСУН

Лабораторія фізики МТСС: структура

 

В лабораторії працює 2 доктора та 3 кандидати фізико-математичних наук.

 

Співробітники лабораторії

Кулик Ірина Віталіївна — к.ф.-м.н., с.н.с., т.в.о. зав. лабораторії
Розенбуш Віра Калениківна — д.ф.-м.н., г.н.с.
Іванова Олександра Вікторівна — д.ф.-м.н., с.н.с.
Борисенко Сергій Анатолійович — к.ф.-м.н., с.н.с.
Андрєєв Максим  Володимирович — м.н.с.
Шубіна Олена Сергіївна —  к.ф.-м.н., н.с.

 

С.А. БОРИСЕНКО І.В.КУЛИК В.К.РОЗЕНБУШ
О.В.ІВАНОВА О.С.ШУБІНА М.В.АНДРЄЄВ

 

Лабораторія фізики МТСС: наукові досягнення

  • Вперше було виміряно ступінь лінійної поляризації та її розподіл по комі для ряду комет, спостережених на геліоцентричних відстанях більше 5 а.о. та на малих фазових кутах
    10.1016/j.pss.2015.05.009
    10.1016/j.jqsrt.2017.10.002
  • вперше на рекордній відстані від Сонця (r=8.36 а.о.) зареєстровано емісії іонів CO+ і N2+ в спектрах комети C/2002 VQ94 (LINEAR):
    2014Icar..232...88K
    2008Icar..198..465K
  • на основі аналізу динамічних спектрів комети Галлея виявлено високоамплітудні, з періодом більше ніж 1 година, та низькоамплітудні, період між 15 та 40 хвилин, варіації інтенсивності спектральних ліній
    2002EM%26P...90..205B
  • ґрунтуючись на спектральних дослідженнях комет в процесі їхнього розпаду, виявлено внутрішню хімічну неоднорідність речовини як батьківського ядра комети, так і його фрагментів
    1986Icar...66..230R
  • створено дві бази поляриметричних даних, розміщених у міжнародній базі даних NASA PLANETARY DATA SYSTEM
    pdssbn.astro.umd.edu/.../SUPPORT/dataset.html
    sbn.psi.edu/pds/resource/satpol.html
  • виділено дві групи комет, які відрізняються за максимальним ступенем поляризації, силою надлишків ІЧ випромінювання та наявністю силікатних емісій в ІЧ ділянці спектра
    2007A%26A...463.1189K
  • в результаті багаторічних поляриметричних спостережень на гранично малих фазових кутах вперше виділено клас високоальбедних об’єктів Сонячної системи з унікальними опозиційними властивостями, а саме наявністю поляризаційного опозиційного ефекту, передбаченого теорією
    1997ApJ...487..402R
    www.cambridge.org/.../11675B6A63E948C9A9266E78A7728C86
  • вперше на підставі спектральних, фотометричних та поляриметричних спостережень покриття зір кометами отримано прямі докази досить значної оптичної товщини ком комет і присутності в них несферичних пилових частинок
    1997EM%26P...78..381R
    1994Icar..108...81R
    www.library.univ.kiev.ua.../astronom_47_2011.pdf
  • вперше з високою точністю зареєстровано кругову поляризацію випромінювання комет, отримано її просторовий розподіл по комі та встановлено залежність ступеня кругової поляризації від фазового кута
    2007Icar..186..317R
    2016MNRAS.462S.422K
  • знайдено групу комет з аномальною спектральною залежністю поляризації та взаємозв’язок фізичних і динамічних характеристик цих комет
    2008JQSRT.109.1384K
    2000P%26SS...48.1005K
    2000EM%26P...82..141K
  • вперше отримано фазові й довготні залежності поляризації супутників Сатурна Енцелада, Реї, Діони, Япета та головних супутників Урана Міранди, Аріелі, Умбріелі, Титанії, Оберона
    2012P%26SS...73..407K
    2014AstBu..69..211A
    2015AASP....5...29Z
    2015KPCB...31..281Z

 

Теоретичні дослідження

Теоретичні дослідження спрямовано на розвиток теорії кометного ядра та активних ділянок на ньому, нейтральної та плазмової складових ком, переносу нерозсіяного випромінювання в кометній комі. Результати теоретичних досліджень переважно викладені в книжках «Ядра комет», Л. М. Шульман, "Наука," Глав. ред. физико-математической лит-ры, 1987; Л. М. Шульман, «Динамика кометніх атмосфер. Нейтральній газ.» Киев: Наукова думка, 1972. – 242 с.:

  • розроблено та теоретично досліджено фізичну модель локальних центрів активності на поверхні кометних ядер. Були з’ясовані можливі шляхи утворення активних областей на поверхні кометних ядер, проаналізовані механізми та фізичні особливості енергообміну та сублімації речовин з локальних центрів активності;
  • розроблено теоретичні моделі фізичних процесів, що протікають в ядрах та комах комет, і тривимірні моделі на основі статистичного методу Монте–Карло для відтворення та пояснення обставин формування пилових хвостів і нейтральних ком комет. Запропоновані моделі застосовано для інтерпретації спостережень ряду комет, зокрема утворення смугових структур у пилових хвостах комет;
  • досліджено проблеми власних джерел енергії в кометних ядрах, теплоємності водяної криги при низьких температурах, активних областей на поверхні ядра, активності комет на великих геліоцентричних віддалях, сублімації водяного, СО та СО2 льодів з поверхні кометного ядра в залежності від температури та геліоцентричної відстані, проходження сонячних променів в напрямку кометного ядра через пилову кому з нелінійним коефіцієнтом ослаблення;
  • у фізику комет впроваджено кілька принципово нових ідей. Серед них теорія двошарових ядер комет, ідея іонно-молекулярних кластерів як внутрішнього джерела енергії в ядрах комет, теорія утворення кометних кратерів, теорія переносу нерозсіяного випромінювання в комі комети та інші.

Лабораторія фізики МТСС: напрями наукової діяльності

  • Фізичні властивості вибраних комет;
  • Активність малих тіл Сонячної системи в широкому діапазоні геліоцентричних відстаней;
  • Фізичні властивості кометного пилу і реголіту поверхонь безатмосферних тіл Сонячної системи;
  • Моделювання пилових хвостів комет.

Лабораторія фізики МТСС: публікації, конференції, відзнаки

  • Узагальнення теоретичних та спостережних досліджень малих тіл Сонячної системи  стали основою 5 монографій, 6 глав до 4 книг і численних публікацій у вітчизняних та закордонних виданнях. Монографія Mishchenko M.I., Rosenbush V.K., Kiselev N.N., et al. Polarimetric Remote Sensing of Solar System Objects,  2010, отримала перше місце на міжнародному конкурсі наукових монографій (International Academy of Astronautics Book Award). Численні спільні із зарубіжними колегами публікації свідчать про те, що наукові результати колективу відділу дістали міжнародне визнання.
  • Разом з американськими колегами організовано та проведено 2 міжнародні конференції NATO Advanced Study Institute та робочу нараду: «Photopolarimetry in Remote Sensing,” 20 вересня – 3 жовтня 2003 р., м. Ялта; «Workshop on Remote Sensing Techniques and Instrumentation: International Cooperation», 4—10 жовтня 2003 р., м. Київ; “Special Detection Technique (Polarimetry) and Remote Sensing,” 12—25 вересня 2010 р., м. Київ.
  • М.М. Кисельову та В.К. Розенбуш у складі авторського колективу присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки за 2010 р. за роботу «Розвиток теоретичних основ, розробка та застосування поляриметричних методів і апаратури для дистанційного зондування об’єктів Сонячної системи наземними та аерокосмічними засобами» (Київ, 2010, 201 стор.); Л.М. Шульману присуджено премію ім. Ф.А. Бредіхіна (1989 р.); Л.М. Шульман і Г.К. Назарчук стали лауреатами премії ім. М.П. Барабашова НАН України (2007 р.). Свідченням міжнародного визнання великого наукового внеску співробітників відділу є присвоєння їхніх імен астероїдам: 3965 Konopleva, 4187 Shulnazaria, 4208 Kiselev, 18114 Rosenbush.
  • П. П. Корсуну, О. В. Івановій, І. В. Кулик присуджено премію ім. М. П. Барабашова за серію наукових робіт в галузі фізики комет

Лабораторія фізики МТСС: спостережна база

 

Наші дослідження грунтуються на спектральних, фотометричних, поляриметричних спостереженнях, які ми проводимо на телескопах, розташованих як в Україні, так і в інших країнах: 6-м телескоп БТА (САО РАН, Росія), 2.6-м телескоп ЗТШ і 1.25-м телескоп  (КрАО, Україна) , 2.5-м телескоп NOT (Observatory del Roque de los Muchachos, Канари, Іспанія), 2-м телескоп Zeiss-2000 (МЦ АМЕД, Україна-Росія)

6-м телескоп БТА
(САО РАН, Росія)
2.6-м телескоп ЗТШ
(КрАО, Україна)
1.25-м телескоп 
(КрАО, Україна)
2.5-м телескоп NOT
(Observatory del Roque de los Muchachos,
Канари, Іспанія)
2-м телескоп Zeiss-2000
(МЦ АМЕД, Україна-Росія)

Лабораторія фізики МТСС: монографії

 


Mishchenko M.I., Rosenbush V.K., Kiselev N.N., Lupishko D.F., Tishkovets V.P., Kaydash V.G., Belskaya I.N., Efimov Y.S., Shakhovskoy N.M. Polarimetric remote sensing of Solar System objects

Akademperiodyka, Kyiv, 291 p. Basic Sciences Book Award of the International Academy of Astronautics (2010).

doi: 10.15407/akademperiodyka.134.291

В цій книзі викладені головні принципи та практичні методи поляриметричних дистанційних досліджень об'єктів Сонячної системи та узагальнені чисельні сучасні застосування поляриметричних методів в геофізиці та планетній астрофізиці. В першій главі ми представляємо повну та строгу теорію розсіювання електромагнітних хвиль розрідженим середовищем, яка прямо випливає з рівнянь Максвела та описуємо вдосконалені, фізично обгрунтовані методи моделювання.

В другому розділі надається теоретичне підгрунтя поляриметричних дистанційних вимірювань, а також основні принципи вимірювань та їх практичного застосування.

В 3 та 4 главах ми описуємо результати інтенсивних наземних спостережень, спостережень з борту літаків та космічних апаратів чисельних тіл Сонячної системи (Землі та інших планет, природних супутників, кілець Сатурна, астероїдів, транс-нептунових об'єктів та комет). Теоретичний аналіз цих даних дозволяє отримувати оптичні та фізичні характеристики поверхонь планет та атмосфер, а також розпізнавати нові явища та ефекти.

Ця монографія призначена для науковців, педагогів, аспірантів, які спеціалізуються в області дистанційного зондування, астрофізики, фізики атмосфери, оптики дисперсних і невпорядкованих середовищ та в області вивчення оптичних характеристик частинок.

 


Шульман Л.М. Ядра комет

Наука, Москва,1987, 230 стр.

Запропонована сучасна фізична модель ядра комети, її постання,основи теоретичного апарату, за допомогою якого характеристики кометних ядер грунтуються на аналізі фотометричних, спектральних та інших спостережень комет. Розглядається монолітність ядер, їх хімічний склад, тепловий режим, особливості сублімації кометних льодів, утворення та поведінка поверхневого пилового шару. Надаються відомості про суміжні розділи фізики, хімії, кріогеніки та інших, зякими доводиться працювати досліднику ядер комет.

Спеціальний розділ присвячений дослідженню комети Галлея за допомогою космічних апаратів.

Для астрономів та фізиків-спеціалістів, аспірантів, студентів.

 

 


Коноплева В.П., Назарчук Г.К., Шульман Л.М. Поверхностная фотометрия комет

Наукова думка, Київ, 1977, 266 стор.

У монографії описані методика поверхневої фотометрії комет, теоретичні моделі розподілу яскравості і способи отримання інформації про фізичні умови в атмосферах комет за даними поверхневої фотометрії. Наведені таблиці дозволяють значно прискорити трудомісткий процес первинної фотометричної обробки прямих знімків і спектрів комет, а також таблиці для визначення фізичних параметрів кометних атмосфер шляхом зіставлення спостереженого розподілу поверхневої яскравості у зображенні комети з теоретичними моделями. Параметри, знайдені за пропонованою методикою, можна використовувати для оцінок характеристик міжпланетного середовища в тій ділянці простору, в якій знаходилася комета в момент спостереження.

Розрахована на науковців астрономічних установ і вищих навчальних закладів, студентів і аспірантів, що спеціалізуються в області астрофізики.

 

 

 

 


Шульман Л.М. Динамика кометных атмосфер.Нейтральный газ.

Наукова думка, Київ, 1972, 243 стор.

У монографії розглядається теорія руху нейтрального газу в атмосферах комет. Мета монографії - дати необхідний апарат для розрахунку фізичних умов в різних шарах нейтрально-газової атмосфери. Розглядається ідентифікація батьківських молекул на основі спостережених радикалів; перехід нейтральних молекул в атмосферу, рух газів в області, де істотні зіткнення, розігрів газу в цій області внаслідок фотодиссоциации та наявності пилу, поведінка пилинок (викинутих з ядра і новоутворених в атмосфері шляхом конденсації або фотополімеризації) в запиленій атмосфері; анізотропізація температур в області переходу до вільномолекулярного режиму: кінетика газу в беззіштовхувальній області. Випадок, коли у всій кометній атмосфері здійснюється вільномолекулярний режим течії, досліджений з урахуванням обертання ядра і кінетики фотодисоцІацІЇ.

Для випадків, які найчастіше зустрічаються на практиці отримані співвідношення, що дозволяють розрахувати розподіл поверхневої яскравості в зображеннях комет; викладена методика виконання подібних розрахунків для довільного випадку.

Розрахована на науковців астрономічних установ і вищих навчальних закладів, студентів і аспірантів, що спеціалізуються в області астрофізики.

 

РОЗДІЛИ В МОНОГРАФІЯХ

 


Mishchenko M.I., Yatskiv Ya.S., Rosenbush V.K., Videen G. Eds. 2011. Polarimetric detection, сharacterization and remote sensing

Springer, Dordrecht, The Netherlands, 550 р.

Наукова школа-конференція NATO Advanced Study Institute (ASI) "Special Detection Technique (Polarimetrv) and Remote Sensing” проходила в Києві, Україна, 12-25 вересня 2010 року. У фокусі конференції була фотополяриметрія, мультидисциплінарна область, що швидко розвивається, та має чисельні застосування у військовій сфері, сфері дистанційного зондування для екології, в астрофізиці, біомедицині та інших. Типові прилади дистанційного зондування вимірюють інтегральну інтенсивність світла, розсіяного системою, що досліджується. Хоча результати таких вимірювань можуть бути надзвичайно цінними, вони несуть лише частку потенційно корисної інформації, що міститься в розсіяному світлі.

Частина інформації кодується в ступені поляризації світла. Оскільки потреба в точних оптичних характеристиках і методиках діагностики зростає, важливо знайти вдосконалені способи вилучення додаткової інформації, що міститься в поляризації вимірюваного світла...

 

 

 


Kolokolova, L., J. Hough, and A.-C. Levasseur-Regourd, Eds., 2015: Polarimetry of Stars and Planetary Systems.

Cambridge University Press, Cambridge. 560 pp.

Підсумовуючи разючі досягнення останніх двох десятиліть, ця книга є вступом в сучасну астрономічну поляриметрію, що забезпечується всебічним оглядом передових технологій, моделей та методів дослідження.

Зосереджуючись на оптичній та близькій інфрачервоній області, в кожному розділі детально розглядається окремий аспект останніх інновацій, включаючи нові прилади, методи та теорії; методи, які грунтуються на лабораторних дослідженнях та дозволяють моделювати поляриметричні характеристики широкого кола астрономічних об'єктів; нові ділянки поляриметричних досліджень, включаючи протопланетні та осколкові диски, крижані супутники, транснептунові об'єкти, екзопланети, пошук позаземного життя; унікальні результати, отримані з космічних телескопів та поляриметрів, установлених на бортах дослідницьких космічних апаратів. В цій книзі представлений внесок міжнародної команди досвідчених науковців, що зробило її ідеальним ресурсом для астрономів та дослідників, що працюють в астрофізиці, науках про Землю та в області дистанційного зондування, які хочуть дізнатися більше про цей цінний метод діагностики. Книга присвячена пам'яті відомого поляриметриста Тома Герельса.

 

 


Videen,G., Ya. Yatskiv, and M. Mishchenko, Eds., 2004: Photopolarimetry in Remote Sensing

Kluwer Academic Publishers, Dordrecht, The Netherlands. 503 pp.

 

 

 

 

 

 


Videen,G. and M. Kocifaj, Eds., 2002: Optics of Cosmic Dust

Kluwer Academic Publishers, Dordrecht, The Netherlands. 320 pp.

«Оптика космічного пилу» описує те, що ми знаємо про космічний пил, і як ми його знаємо, та наукові зусилля, якими це знання здобувається. Розглянуті питання включають інформацію, отриману зі спостережень, морфологію пилових частинок та хімію пилу; моделі розсіяння світла; методології для визначення характеристик пилу, поляризацію в області зворотнього когерентного підсилення та динаміку пилових частинок. Книга може розглядатись, як вступний курс, а також як довідниковий посібник для досвідчених дослідників.