НОВЕ НА САЙТІ


16.03.17::: На сторінці вченого секретаря оновлене посилання на останню версію Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність".


31.01.17::: В розділі ЩО, ДЕ, ЯК?, а також на сторінці АКІОЦ розміщена інструкція з запуску програм на кластері ГАО.


22.12.16::: На сторінці відділу АКІОЦ розміщений звіт відділу за 2016 рік.


07.11.16::: В розділі МОНОГРАФІЇ додані підручник Ю. Кудрі, І. Вавилової "Позагалактична астрономія: КНИГА 1. ГАЛАКТИКИ: основні фізичні властивості" та книга колективу авторів відділу фізики планет "Дослідження з фізики планетних атмосфер та малих тіл Сонячної системи, екзопланет та дискових структур навколо зір".


31.03.16::: В розділі ЩО ДЕ ЯК? можна знайти інструкції щодо налаштування принтера загального користування, встановленого в бібліотеці ГАО.


14.03.16::: Тепер на сайті можна виконувати пошук по наших періодичних виданнях


  • Kolesnyk Y. L., Bobik P., Shakhov B.A., et al.An analytically iterative method for solving problems of cosmic ray modulation. 2017,ARXIV, 2017arXiv170504548K
  • Fedorov Yu.I., Shakhov B.A., Kolesnyk Yu.L.,Intensity of galactic cosmic rays in the early sun epoch. 2017,Kinematics Phys. Celest. Bodies,V.33,is.1,p.1-12. 2017KPCB...33....1F
  • Conrad C., Scholz R.-D., Kharchenko N.V., et al.A RAVE investigation on Galactic open clusters . II. Open cluster pairs, groups and complexes. 2017,A&A,V.600,p.106 (15 pp.). 2017A&A...600A.106C
  • Ivanyuk O., Jenkins J., Pavlenko Ya.V., et al.The metal- rich abundance pattern – spectroscopic properties and abundances for 107 main- sequence stars. 2017,MNRAS,V.468,is.4,p.4151-4169. 2017MNRAS.468.4151I
  • Zhang Z.H., Homeier D., Pavlenko Ya.V., et al.Primeval very low- mass stars and brown dwarfs - II. The most metal- poor substellar object. 2017,MNRAS,V.468,is.1,p.261-271. 2017MNRAS.468..261Z
  • Yakovina L.A., Polinovskii G. A., Pavlenko Ya.V., et al.Atmospheric chemical composition of the peculiar carbon giant TU Gem. 2017,Astronomy Reports,Vol.61,is.1,p.53-69. 2017ARep...61...53Y

 

 

Login Form

ЛІТОПИС ГАО

2004 року до ювілею ГАО було видано книгу-літопис «60 років Головній астрономічній обсерваторії НАН України». Швидко проминули ці 10 років. До нового 70-літнього ювілею було вирішено підготувати продовження Літопису за останні 10 років. Вашій увазі пропонується кінцевий варіант літопису "Головна астрономічна обсерваторія НАН України між двома ювілеями: 2004—2014 роки"

ПОСИЛАННЯ


::: Англомовне видання "Кінематики і фізики небесних тіл" на сайті видавництва PLEIADES


Random photo

gao_panorama_2.jpg

Річні звіти ГАО

2016. Найважливіші наукові результати

1. З використанням модифікованого Т-матричного методу проведено аналіз поляриметричних лідарних спостережень смогу над поверхнею Землі в спектральній частині 0.355–1.064 мкм. Як виявилось, модель двошарових сфероїдальних частинок, що складаються з сильнопоглинального ядра сажі, покритого непоглинальною (або слабопоглинальною) сульфатною оболонкою, може пояснити спостережувану сильну спектральну залежність ступеня деполяризації. Знайдено оптичні параметри частинок смогу, а саме, ступінь несферичності, показники заломлення та розмір ядра й оболонки (Ж.М. Длугач, М.І. Міщенко).

2. В активній ділянці сонячної атмосфери (факел) знайдено новий тип хвиль, які згідно з теорією не мають поширюватися. Цей висновок отримано на основі спостережень, проведених із високою просторовою і часовою роздільними здатностями, та оригінальної методики обробки цих спостережень (чл.-кор. НАН України Р.І. Костик; публікація: R.Kostik, E.V.Khomenko. The possible origin of facular brightness in the solar atmosphere. //Astron. and Astrophys. − 2016. − 589. − А6–А13).

Повністю...

3. Проведено 47 днів спостережень на телескопі АЦУ-5 за програмою «Моніторинг вибраних фраунгоферових ліній» і 35 днів калібрувальних процедур. Загалом отримано 9907 спектрів Сонця. Тривалість сезону спостережень становила 251 день: 18.02.―25.10.2016 р. (С.М. Осіпов, Р.І. Костик, В.Г. Безпалько; публікація: S. Osipov, R.Kostik, N. Shchukina. Monitoring program of selected Fraunhover lines over the 11-year cycle of solar activity.// SOLARNET-4 meeting: The Physics of the Sun from the Interior to the Outer Atmosphere, 16–20 January 2017, Lanzarote, Spain).

4. Розроблені методики аналізу, підібрані математичні алгоритми та створені комп’ютерні програмні коди дали змогу: вперше визначити значення уявної частини показника заломлення аерозольних частинок у виділеному висотному хмаровому шарі атмосфери Юпітера; вперше оцінити величини ймовірної зміни значень радіуса та уявної частини показника заломлення аерозольних частинок у глибоких шарах атмосфери Юпітера; за виглядом залежності від тиску об’ємного коефіцієнта розсіяння аерозолю уточнити висотне положення й протяжність хмарових шарів, а також підтвердити відмінності природи чи розміру аерозольних частинок у різних широтних смугах диска Юпітера; здобуті результати свідчать про зональні відмінності хмарових шарів, а також про ймовірні зміни розміру й природи аерозольних частинок у глибоких шарах атмосфери планети-гіганта (О.В. Мороженко, О.С. Овсак).

5. У рамках міжнародної програми наземної підтримки космічної місії «Rosetta» 8.11. і 9.12.2015р. та 3–5.04.2016 р. проведено фотометричні, спектральні й поляриметричні спостереження комети 67P/Churyumov–Gerasimenko на 6-м телескопі САО РАН. Отримано карти просторового розподілу лінійної й кругової поляризації та яскравості й кольору комети на фазових кутах 33°, 32° і 10.4°. У спектрах комети, отриманих у листопаді–грудні 2015 р., виявлено емісії CN, С2, С3, NH2 та СО+ (діапазон геліоцентричних відстаней r = 1.61–1.84 а.о.); у квітні 2016 р. (r = 2.72 а.о.) знайдено тільки емісію CN. Визначено швидкості продукування газу та пилу і підтверджено, що комета 67P належить до класу комет, збіднених на вуглець. Темп виробництва пилу в кометі за період спостережень зменшився майже в чотири рази. Виявлені радіальні зміни поляризації та кольору комети передбачають еволюцію властивостей частинок, а саме зменшення середнього розміру частинок зі збільшенням відстані від ядра та складу пилу, які можуть бути викликані розпадом пористих агрегатів внаслідок сублімації та фрагментації (О.В. Іванова, В.К. Розенбуш, М.М. Кисельов, П.П. Корсун). Інформацію про спостереження комети 67P/Churyumov–Gerasimenko наведено на сайті міжнародної програми наземної підтримки космічної місії «Rosetta» http://www.rosetta-campaign.net/observations. Попередні результати опубліковано в статті: Snodgrass C., A’Hearn M. F., Aceituno F., Afanasiev V., …, Ivanova O., …, Kiselev N., …, Rosenbush V. et al. 2017. The 67P/Churyumov-Gerasimenko observation campaign in support of the Rosetta mission. Philosophical Transactions of the Royal Society A: Physical and Engineering Sciences, 1–21 (прийнято до друку в 2016) та у виступах на конференціях: The Europlanet NA1-Task 5 «Workshop on ground-based observations of 67P/Churyumov-Gerasimenko» (http://www.rosetta-campaign.net/meetings/2016-seggau/presentations); The international conference «Comets: A new vision after Rosetta and Philae» (http://www.comets2016toulouse.com).

6. Аналіз отриманих за спостереженнями кривих блиску затемнюваної подвійної системи HS 2231+2441, з використанням методу таймінгу затемнень, дав змогу отримати свідчення на користь існування в названій зоряній системі третього тіла планетних розмірів (А.П. Відьмаченко, Я.О. Шляхецька, Я.О. Романюк; публікація: Vidmachenko A.P., Shlakhetska Ya.O., Romanyuk Ya.O. A possible additional body in eclipsing binary system HS 2231+2441 // Astronomical School’s Report. 2016, vol. 12, no. 2, рp. 101–104).

7. На основі розв’язку кінетичного рівняння проаналізовано поширення космічних променів гранично високих енергій (КПГВЕ) в галактичному й позагалактичному середовищі. Досліджено еволюцію енергетичних спектрів космічних променів від найближчих потенційних джерел. Проаналізовано різні джерела, які генерують кластери космічних променів, що мають гранично високі енергії (Б.О. Шахов, Ю.І. Федоров, Ю.Л. Колесник; публікація: Ю.И. Федоров, Р.Б.Гнатык, Б.И.Гнатык, Ю.Л. Колесник, Б.А. Шахов, В.И. Жданов. Баллистические и диффузионные компоненты динамических спектров космических лучей сверхвысоких энергий от близких транзиентных источников, КФНТ, т. 32, № 3, с. 3−25, 2016).

8. Завершено серію робіт щодо пошуку емісійних галактик з екстремально низьким вмістом важких елементів з метою визначення найменшого вмісту важких елементів у міжзоряному середовищі галактик Локального Всесвіту. Такі галактики дуже нечисленні (менш ніж 0.001 % від усіх близьких галактик), проте відкриття і вивчення цих об’єктів надзвичайно важливі для дослідження фізичних умов у первинних галактиках, які утворились упродовж першого мільярда років існування Всесвіту. З фінальної вибірки огляду Слоан (12-й випуск спектральних даних, близько 1,5 млн. галактик) знайдено та досліджено 23 кандидати в такі галактики з вмістом важких елементів меншим ніж 4% від сонячного. Надійно встановлено, що найменший вміст важких елементів у міжзоряному середовищі галактик Локального Всесвіту становить близько 2% від сонячного (Н.Г. Гусєва, акад. НАН України Ю.І. Ізотов; публікація: Guseva N.G., Izotov Y.I., Fricke K.J., Henkel C., 2017, Astronomy and Astrophysics − прийнято до друку, препринт arXiv:1611.06881).

9. Проведено роботу щодо побудови й дослідження карт металічності дисків спіральних галактик з огляду CALIFA. За спектральними даними огляду CALIFA DR2 побудовано карти розподілу вмісту кисню у дисках 88 галактик. Нахил, позиційний кут великої осі та оптичний радіус галактик були визначені з аналізу поверхневих яскравостей у смугах SDSS g та r на основі зображень SDSS DR9. Визначено глобальну азимутальну асиметрію вмісту кисню у дисках галактик з огляду CALIFA. Встановлено, що не існує відчутної глобальної азимутальної асиметрії для розглядуваної вибірки галактик, тобто асиметрія менша ніж 0.05 dex. Дисперсія значень вмісту кисню навколо радіального градієнта вмісту кисню має порівняну величину, близько 0.05 dex. Значна (можливо, домінуюча) частина асиметрії може бути пов’язана з невизначеністю геометричних параметрів галактик. Геометричні параметри (координати центру, нахил і позиційний кут великої осі) галактик також були оцінені з аналізу карт вмісту кисню. Геометричні параметри, отримані за допомогою фотометричних карт і карт вмісту кисню, є достатньо близькими для більшості галактик, але розбіжність збільшується для декількох галактик з плоским радіальним градієнтом вмісту кисню (І.А. Зінченко, чл.-кор. НАН України Л.С.Пілюгін; публікація: Zinchenko I.A., Pilyugin L.S., Grebel E.K., Sanchez S.F., Vilchez J.M., 2016, Monthly Notices of the Royal Astr. Society, v. 462, 2715–2733).

10. Проведено дослідження бімодальності показників кольору близько 360 тисяч галактик нової вибірки SDSS DR9 на червоних зміщеннях zrД.В. Добричева, І.Б. Вавилова, А.А.Елиїв; роботи опубліковано в журналах «Astrophysics» та «Odessa Astron. Publications»).

11. Виконано побудову нового калібрування для визначення хімічного складу областей іонізованого водню HII. Запропоновано прості співвідношення для обчислення вмісту кисню в областях HII за інтенсивністю трьох сильних емісійних ліній R2 = [OII] 3727, R3 = [ОIII] 5007, N2 = [NII] 6584 (калібрування R) або S2 = [SII] 6717, 6731, R3 і N2 (калібрування S). Як калібрувальні дані, використано вибірку 313 областей HII, котра використовувалась у С-методі. Також розроблено R-калібрування для визначення вмісту азоту. Виявлено, що вмісти кисню й азоту у високометалічних областях HII можна також оцінити тільки за допомогою інтенсивностей двох сильних ліній R2 і N2 (або S2 і N2 для кисню). Наведено відповідні двовимірні співвідношення. Існують значні переваги запропонованих калібрувальних співвідношень у порівнянні з наявними. По-перше, вмісти кисню й азоту, визначені за допомогою запропонованих калібрувань, узгоджуються з вмістами, отриманими за допомогою Te-методу з точністю в межах 0.1 dex у всьому діапазоні металічностей. Хоча побудовано різні співвідношення для високих і низьких металічностей, лінію поділу між ними можна легко знайти за інтенсивністю лінії N2. Крім того, діапазони застосування високо- і низькометалічних співвідношень перекриваються, тобто перехідна зона зникає. По-друге, оцінки вмісту кисню, отримані за допомогою двох представлених калібрувань, чудово узгоджуються одна з одною. Насправді, вмісти кисню, отримані на основі R- та S-калібрувань, узгоджуються в межах ~0.05 dex у більшості випадків для понад трьох тисяч спектрів областей HII (чл.-кор. НАН України Л.С. Пілюгін; публікація: Pilyugin L. S., Grebel E. K., 2016, Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, v.457, pp. 3678–3692).

12. Одержано загальний розв’язок для дисперсії лівополяризованих хвиль при повздовжньому поширенні низькочастотних хвиль у замагніченій максвелівській плазмі за наявності високошвидкісних пучків заряджених часток. Цей підхід дозволяє одержувати загальні характеристики збурень магнітного поля, що генеруються у космічному середовищі, безпосередньо із загального розв’язку (Ю.В. Кизьюров, П.П.Маловічко; публікація: Malovichko P.P. Excitation of alfven turbulence in the solar wind ahead of the Earth bow shock by beams of high-velocity protons. Kinematics and Physics of Celestial Bodies, 2016, Vol. 32, No. 3, pp. 86–99).

13. Уперше проведено пряме числове моделювання зіткнень галактик з надмасивними чорними дірами за космологічних початкових умов. Новий гібридний комп’ютерний код (написаний спеціально для даного моделювання) дав змогу провести моделювання з урахуванням релятивістських поправок на злиття надмасивних чорних дір (П.П. Берцик; публікація: Khan F.M., Fiacconi D., Mayer L., Berczik P., Just A Swift Coalescence of Supermassive Black Holes in Cosmological Mergers of Massive Galaxies. The Astrophysical Journal, Volume 828, Issue 2, article id. 73, 8 pp., 2016).

14. За програмою «ФОН» у рамках робіт з раціонального використання накопичених ресурсів Об’єднаного цифрового архіву Української віртуальної обсерваторії в ГАО НАН України створено каталог екваторіальних координат α,δ та B-величин зір для північної півкулі неба. Оброблено 2260 платівок. Каталог охоплює дані для 19,5 млн. зір і галактик до B ≤ 16.5m на епоху 1988.1 р. Координати зір та галактик отримано в системі каталогу Tycho-2, B-величини подано в системі фотоелектричних стандартів. Внутрішня точність каталогу для всіх об’єктів становить σαδ = ±0.23" та σB = ±0.14m (для зір в інтервалі B=7m −14m похибки дорівнюють σαδ = ±0.10" та σB = ±0.07m). Узгодженність обчислених координат з опорною системою становить σαδ = ±0.06", а з фотоелектричними зоряними B-величинами − σB=±0.15m. Похибки відносно каталогу UCAC-4 становлять σαδ = ±0.30" (В.М. Андрук, Л.К. Пакуляк, В.В. Головня, Г.О.Іванов, А.І. Яценко, С.В. Шатохіна, О.М. Їжакевич; публікації: 1) Андрук В.М., Пакуляк Л.К., Головня В.В., Иванов Г.А., Яценко А.И., Шатохина С.В., Ижакевич Е.М. Каталог экваториальных координат и В-величин звезд программы ФОН // Кинематика и физика небесных тел. 2016. 32. № 5. с. 75−80; 2) Андрук В.Н., Головня В.В., Иванов Г.А., Ижакевич Е.М., Пакуляк Л.К., Процюк Ю.И., Шатохина С.В. Каталог экваториальных координат и В-величин звезд околополюсной области программы ФОН // Кинематика и физика небесных тел. 2016. 32. №2. с. 56−69).

15. З використанням даних оцифрованих астроплатівок Об’єднаного цифрового архіву Української віртуальної обсерваторії, що містять фотографічні спостереження Сатурна за допомогою чотирьох телескопів упродовж 1961−1990 рр. в ГАО НАН України, отримано каталог 1385 астрометричних положень головних супутників Сатурна (S2−S9) в системі каталогу Tycho2. Редукцію виконано завдяки комплексу програм, що були розроблені та налагоджені в ГАО НАН України в операційній системі LINUX-MIDAS-ROMAFOT. Внутрішня точність редукції лежить у межах ±0.09 − ±0.23 arcsec для обох координатах та в межах ±0.27 − ± 0.37 mag для фотографічної зоряної величини в системі каталогу Tycho2. Виконано порівняння обчислених положень супутників з їх ефемеридними даними інституту IMCCE в режимі on-line (теорії DE405+TASS1,7); для більшості супутників визначено різниці координат «супутник мінус супутник» у зіставленні з теоретичними даними (О.М.Їжакевич, В.М. Андрук і Л.К. Пакуляк; статтю прийнято для публікації в журнал «Кинематика и физика небесных тел»).

 

 


2015. Найважливіші наукові результати

1.  Проведено 72 дні спостережень на телескопі АЦУ-5 за програмою «Моніторинг вибраних фраунгоферових ліній» та 52 дні калібрувальних процедур. Загалом отримано 15634 спектри Сонця. Тривалість сезону спостережень становила 258 днів ― з 16 лютого до 31 жовтня (С.М. Осіпов, чл.-кор. НАН України Р.І. Костик, В.Г. Безпалько).

2.  За допомогою спектрополяриметричних спостережень, які були проведені з високою просторовою та часовою роздільними здатностями, встановлено, що сонячні факели ― це не скупчення тонких магнітних трубок з кілогаусовим магнітним полем, як уважали раніше. Скоріш за все, контраст факелів формують яскраві стінки гранул (чл.-кор. НАН України Р.І. Костик).

Повністю...

3.  Запропоновано новий механізм генерації сплесків мікрохвильового випромінювання в петельних структурах активної області на Сонці на найбільш ранній стадії спалахового процесу. Результати теоретичних розрахунків добре узгоджуються з даними спостережень. Здобуті результати можна використати при прогнозуванні космічної погоди (О.Н. Кришталь, С.В.Герасименко, А.Д. Войцеховська).

4.  Розроблені методики аналізу, підібрані математичні алгоритми та створені комп’ютерні програмні коди дали змогу: підтвердити багатошаровість хмар на Юпітері, визначити їх висотне положення й протяжність; вирішити проблему розділення аерозольного й газового поглинання та визначити уявну частину комплексного показника заломлення аерозольних частинок в атмосфері планети-гіганта, завдяки чому виявлено систематичні відмінності між світлими зонами й темними смугами на диску планети за відносною концентрацією аерозольних частинок та значеннями уявної частини їхнього показника заломлення; здобуті результати свідчать про зональні відмінності у кількості аерозолю, різну природу аерозольних частинок і зміну їхнього розміру (О.В.Мороженко, О.С. Овсак).

5.  Підбито підсумки результатів багаторічних поляриметричних досліджень супутників планет і комет, виконаних як у ГАО НАН України, так і за кордоном. Встановлено нові закономірності у властивостях розсіяного випромінювання, що принципово важливо для розвитку модельних і теоретичних досліджень механізмів розсіяння світла й визначення фізичних характеристик пилу в різних астрофізичних об'єктах. Результати наведено в двох оглядових розділах монографії, яка може стати важливим посібником дослідників на найближчі десятиліття (В.К. Розенбуш).

6.  Запропоновано метод швидкої спектрофотометрії за допомогою спектрографа з низькою роздільною здатністю і з часовою роздільною здатністю в кілька хвилин для вивчення мінералогічного складу поверхні астероїда, використовуючи техніку колориметрії малих форм. На відміну від повної томографії метод дозволяє виявляти особливості малих розмірів в порівнянні з розміром астероїда. Як приклад, астероїд 130 Електра показує наявність на поверхні приблизно 16 «плям» різного мінералогічного складу з розмірами від 13 до 30 км.

7.  Виявлено нелінійне зростання яскравості кентавра (2060) Chiron (фотометричний опозиційний ефект) в інтервалі фазових кутів 0.39−2.10º зі спостережень, проведених на 80-см рефлекторі спостережної станції Лісники. Фазова залежність яскравості Chiron, що рухався на відстані біля 18 а.о. і мав зоряну величину ~18.5m, добре узгоджується з раніше опублікованими даними, отриманими з телескопом VLT (Very Large Telescope of Eropean Southern Observatory) на фазових кутах 1.2−4.2º, та доповнює їх (І.В. Кулик, Я.О.Романюк).

8.  З аналізу оптичних та інфрачервоних спектрів для рекурентної нової зорі RS Oph отримано докази про наявність короткочасних (у шкалі часу приблизно 1 доба) змін спостережуваного спектрального розподілу енергії (SED) та інтенсивностей емісійних ліній. Найімовірніше, що причиною цього явища є мінливість акреційного диску в названій системі. Запропоновано просту однокомпонентну модель для акреційного диску і модель з гарячою зоною, які працюють, відповідно, у випадках високого та низького темпів акреції. Запропоновані моделі задовільно описують спостережний інфрачервоний спектр нової зорі та оптичні і інфрачервоні SED червоного гіганта в системі RS Oph (Я.В. Павленко, Б.М. Камінський).

9.  За даними спостережень на 2-м телескопі і зі спектрометрами середньої та низької роздільної здатності можна дійти висновку, що карликові зорі 61 Cyg A, B спектрального класу K5V і K7V, що мають потужні плями на своїх поверхнях, демонструють швидкі варіації в лініях водню, іонізованого кальцію Ca II H, K, хромосферного триплета b Mg I на часовому масштабі від 2 с до приблизно 2 хв. Ці варіації можуть становити від приблизно 1.5% в бальмеровських лініях до приблизно 0.5% в лініях b триплета Mg I і можуть описуватися моделлю дробового шуму у вигляді випадкових елементарних імпульсів iз частотою появи від декількох часток подій в секунду до декількох подій в секунду. Амплітуди елементарних подій становлять від приблизно 0.005 до декількох сотих зоряної величини. Оцінено характеристики мікроспалахів (Б.О. Жиляєв, О.В. Сергєєв).

10.  Уперше у світовій практиці виконано глобальний і повний (у межах 2 кпк від Сонця) огляд зоряних скупчень у нашій Галактиці, що охоплює 3210 таких об’єктів, з яких 3012 є розсіяними скупченнями, 147 ― кульовими скупченнями й 51 ― зоряними асоціаціями (Н.В. Харченко).

11.  Проведено спектральні спостереження в ультрафіолетовому діапазоні на Космічному телескопі ім. Габбла п'яти галактик зі зореутворенням. Після невдалих спроб багатьох груп дослідників упродовж декількох десятиліть, уперше у світі зареєстровано іонізуюче випромінювання з довжиною хвилі, коротшою за 91.2 нм, від усіх п'яти галактик. Це відкриття має принципове значення для вирішення проблеми вторинної іонізації Всесвіту на червоних зміщеннях близько 10 (акад. НАН України Ю.І. Ізотов, Н.Г. Гусєва).

12.  Знайдено радіальний градієнт вмісту кисню в міжзоряному середовищі в дисках неправильних галактик, причому виявлено зв'язок між градієнтом металічності і формою профілю поверхневої яскравості. Це спростовує загальноприйняту точку зору, що міжзоряне середовище в неправильних галактиках є хімічно однорідним (чл.-кор. НАН України Л.С. Пілюгін, І.А.Зінченко).

13.  Запропоновано метод розрахунку часової еволюції енергетичних спектрів космічних променів надвисоких енергій (КПНВЕ) на основі аналітичних розв’язків рівняння переносу з явним виділенням внеску розсіяних і нерозсіяних частинок. Як приклади, розглянуто випадки транзієнтної активності ядра найближчої активної галактики Центавр А і прискорення КПНВЕ молодим мілісекундним пульсаром (Ю.І. Федоров, Б.О. Шахов, Ю.Л.Колесник).

14.  Проведено докладний аналіз продуктивності та енергоефективності обчислювальних програм, що використовують технологію GPU. Побудовано ефективну числову модель злиття чорних дір з врахуванням ефектів Загальної теорії відносності в наближенні POST-NEWTON. Розроблено програмний пакет для обчислення інтенсивностей спектральних ліній областей іонізованого водню, що потрібно для визначення хімічного складу та густини міжзоряного середовища галактик. За допомогою кластера ГАО проведено ряд модельних розрахунків динаміки руху галактик у Місцевому надскупченні (П.П. Берцик).

15.  Розроблено програмний код шукача войдів LaZeVo у великомасштабному розподілі галактик на базі апроксимації Лагранжа-Зельдовича. Метод використовує векторне поле зміщень галактик при еволюції, тобто войди є стоками матерії, якщо розглядати їх еволюцію зворотньо в часі (А.А. Елиїв).

16.  На основі прямого чисельного розв'язку макроскопічних рівнянь Максвелла показано справедливість гіпотези існування ефективного показника заломлення для гетерогенних сферичних частинок і вивчено область можливого застосування наближених формул для його визначення для частинок різного хімічного складу та різної внутрішньої структури (Ж.М. Длугач, М.І. Міщенко).

 

 


2014. Найважливіші наукові результати

1.  Вперше в світі було визначено вміст первинного гелію з використанням яскравої інфрачервоної емісійної лінії гелію з довжиною хвилі 10830А. Для цього було проведено спектральні спостереження 45 галактик з низькою металічністю у близькому інфрачервоному діапазоні на 3.5м АРО і 8.4м LBT телескопах. Використання лінії 10830А значно поліпшило визначення фізичних умов в іонізованому газі, оскільки її інтенсивність дуже сильно залежить від густини газу. Отриманий вміст первинного гелію 0.2551+/-0.0022 дуже добре узгоджується з нашими попередніми результатами, але має значно меншу похибку, і передбачає ефективну кількість нейтрино 3.58+/-0.25, значно більшу, ніж у стандартній космологічній моделі. (акад. НАН України Ю.І.Ізотов, Н.Г.Гусєва).

2.  Отримано каталог 59 астрометричних положень та зоряних величин ВТ Плутона за 30-річний період спостережень 1961-1990 рр. на трьох українських обсерваторіях (ГАО НАНУ, МАО, АО КНУ). Каталог отримано на основі обробки оцифрованих фотографічних спостережень з колекції об’єднаного цифрового архіву Української віртуальної обсерваторії. Із порівняння з ефемеридою JPL PLU43-DE431 середні значення О-С становлять 50 – 190 мсд. (Шатохіна С.В., Андрук В.М.).

Повністю...

3.  По спостереженням на МАК у 2001 – 2005 рр. створено каталог положень та зоряних величин 1 млн. зір екваторіальної зони в зоні схилень 0+2° (Карбовський В.Л., Лазоренко П. Ф., Свачій Л.М.).

4.  На базі мережі станцій ГНСС: ГАО НАНУ, НЦУКС ДКАУ та ПАТ «Систем Солюшнс» створена об’єднана мережа українських референцних станцій глобальних навігаційних супутникових систем; виконана обробка спостережень ГНСС-супутників цих станцій та визначені їх положення в системі координат Міжнародної ГНСС служби (IGS) (акад. НАН України Я.С. Яцків, О.О. Хода, М.В. Іщенко).

5.  У рамках виконання робіт по міжнародному проекту SPAREBIS за результатами обробки значного масиву даних щодо об’єктів Ar CrB, CV Boo, TZ Lyr, V1097 Her, HS Aur, CG Cyg, AB And, V0873 Per, AC Boo, в системах тісних затемнюваних подвійних зір V0873 Per і AR CrB методом транзиту виявлені невідомі раніше компоненти, якими є червоні карлики з такими параметрами: для V0873 Per: Porb(1+2)=0.2949039d, Porb(3)=299.0d, M3 = 0.1∙Msun; для AR CrB: Porb(1+2)=0.3973515d, Porb(3)=150.5d, M3=0.1∙Msun. (Крушевська В.М., Кузнєцова Ю.Г., Богомазов А.И., Ибрагимов М.А., Сатовский Б.Л., Эгамбердиев Ш.А., Козырева В. С., Ирсмамбетова Т.Р., Каримов Р.Г., Зотов В.Л., Тутуков А.В.).

6.  Результати моделювання для первинного та осколкового дисків з різними фізичними і геометричними характеристиками підтверджують, що навколо коричневого карлика може існувати вузьке осколкове кільце з радіусом 0.12-0.15∙Rsun, яке за своєю природою подібне до системи кілець Юпітера і може бути оточене холоднішим навколозоряним диском. (Захожай О.В., Запатеро Осоріо М.Р., Санчес Бехар В.).

7.  Розроблено, виготовлено елементи оптикомеханічного блоку (ОМБ) бортового поляриметру СКАНПОЛ перспективного космічного експерименту АерозольUA для дослідження аерозолю навколо Землі. Проведено роботи зі створення макету багатоканального зчитувача оптичної інформації, зокрема розроблено та виготовлено модулі канальних світло перетворювачів (Синявський І.І., Сосонкін М.Г.).

8.  Розраховано оптичну схему ешелле-спектрографа MIR для дослідження вертикального розподілу малих складових в атмосфері Марсу, в першу чергу метану, пошуку органічних молекул (вуглеводнів C2H2, C2H6 і т.д.), інших малих складових, пошук можливих джерел і стоків, вимірювання ізотопних відносин та їх варіацій. Також розраховано оптичну схему об’єктивів приладів “Aura-Mars” для досліджень індукованого акреційного хвоста верхньої атмосфери Марса. (Іванов Ю.С.).

9.  Виконано ЛТР-синтез Fe I ліній в 3D магнітогідродинамічній (МГД) моделі сонячної атмосфери, в якій магнітне поле генерується в результаті дії механізму локального динамо. Показано, що непрямий вплив фотосферних магнітних полів (через зміну температури з оптичною глибиною) на визначення сонячного вмісту заліза значно більше, ніж прямий вплив (за рахунок зеєманівського розширення ліній) (чл.-кор. НАН України Щукіна Н.Г.).

10.  За даними спектрополяриметричних спостережень активної ділянки поблизу краю сонячного диску, які були отримані на телескопі VTT (о.Тенерифе, Іспанія), встановлено, що в активних областях Сонця на різних висотах реалізуються два режими турбулентності: на малих масштабах мають місце ізотропні турбулентні процеси, а на великих масштабах спостерігаються анізотропні турбулентні процеси. Перехід між цими процесами відбувається на масштабах мезогрануляції і свідчить про наявність ненульових середніх магнітних полів (чл.-кор. НАН України Костик Р.І).

11.  Вдалося з максимальною кількістю (1 мільйон часток) змоделювати реалістичне злиття подвійних чорних дір з різним співвідношенням мас. Показана параметрична залежність темпу злиття чорних дір від параметра співвідношення мас. Проведений детальний аналіз орбітальних моментів викинутих високошвидкісних зірок після взаємодії з подвійною чорною дірою (Берцик П.П.).

12.  Доведено можливість процесу розпаду первинної кінетичної альвенівської хвилі (КАХ) на кінетичну іонно-акустичну і вторинну КАХ в сонячній атмосфері. Показано, що основні критерії появи нестійкості суттєво залежать від значення амплітуди зовнішнього магнітного поля в досліджуваній області, а також від моделі сонячної атмосфери. Можливість появи додаткового каналу генерації кінетичних іонно-акустичних хвиль (КІАХ) є принциповим моментом при розгляді різноманітних динамічних процесів взаємодії типу „хвиля-частка” в сонячній плазмі (Кришталь О.Н., Войцеховська А.Д., Герасименко С.В., Черемных О.К.).

13.  Вперше отримано фазові залежності поляризації випромінювання, розсіяного головними супутниками Урана Аріелем, Умбріелем, Титанією і Обероном. Виявилося, що фазові криві поляризації для супутників Урана значно відрізняються від відповідних кривих для супутників Юпітера і Сатурна і дуже близькі до кривих поляризації для групи тіл пояса Койпера з розмірами менше 750 км (В. Розенбуш, М. Кисельов, В. Афанасьєв).

14.  Вперше проведено вимірювання лінійної поляризації розсіяного випромінювання двох далеких комет C/2010 S1 (LINEAR) та C/2010 R1 (LINEAR) на геліоцентричних відстанях 5.9–7.0 AU. Отримані ступені поляризації значно вищі, ніж типова величина поляризації (~ -1,5%) для комет, які спостерігаються на геліоцентричній відстані менше 5 AU. Проведено порівняння спостережних даних з результатами чисельного моделювання розсіяння світла на частинках з різними показником заломлення, формою, структурою і розміром. (О. Іванова, Ж. Длугач, П. Корсун, В. Афанасьєв (САО РАН)).

15.  Розроблено методичні рекомендації щодо змісту астрономічного науково-освітнього інформаційного ресурсу та добору інформації для нього. Виконано добір інформації для Українського астрономічного порталу. Укладено Термінологічний астрономічний словник, а також визначено попередній перелік прізвищ українських астрономів, інформацію про яких буде подано в Біографічному довіднику зазначеного порталу (Крячко І.П., Свачій Л.М.).

16.  За результатами комплексного дослідження понад 130 рентгенівських скупчень в широкому діапазоні червоних зміщень вперше показано необхідність врахування баріонного компонента центральної галактики скупчення для побудови профілю густини темної матерії, отримано обмеження на параметри еволюції світності-маси-температури,при цьому оцінку маси 30 з цих скупчень отримано вперше (Вавилова І.Б., Бабик Ю.В.).

 

 


2013. Найважливіші наукові результати

1.  За даними швидкісної фотометрії на 2-му телескопі на піку Терскол доведено існування мікроспалахів на хромосферно-активному гіганті V390 Aur. Спалахи, що відбуваються з частотою в середньому раз на шість секунд, є основним джерелом нагрівання потужної корони зірки (Б.Ю. Жиляєв, О.О. Святогоров, І.А. Верлюк, В.М. Петухов, В.М. Решетник).

2.  В результаті спеціалізованого координатно-фотометричного і координатно-кінематичного пошуку в сучасних глибоких каталогах знайдено 200 нових розсіяних зоряних скупчень Галактики і визначені увесь набір їх основні параметри в однорідних астрометричних і фотометричних системах з використанням каталогу 2МАst (Н.В. Харченко).

Повністю...

3.  Започатковані систематичні спектральні спостереження на горизонтальному сонячному телескопу Ернеста Гуртовенко (АЦУ-5 ГАО НАНУ) та їх обробка з метою вивчення довготривалих змін параметрів фраунгоферових ліній. (чл.-кор. Р. І. Костик, чл.-кор. Н.Г. Щукіна, С.М. Осіпов, В.Г. Безпалько, А.В. Сухоруков).

4.  Вперше визначено вміст магнію в карликових галактиках із зореутворенням. Для цього відібрано 65 Sloan Digital Sky Survey (SDSS) спектрів 62 галактик на червоних зміщеннях z ~ 0.36-0.70, які містять резонансні емісійні лінії Mg II λ2797, λ2803. Співвідношення вмістів магнію і кисню у цих галактиках приблизно в 2 рази нижчі, ніж сонячне. Це, ймовірно, обумовлено ефектом міжзоряного поглинання, а також тим, що частина магнію входить до складу пилових частинок (акад. НАН України Ю.І. Ізотов, Н.Г.Гусєва).

5.  На основі результатів розрахунків, виконаних з використанням Т-матричного методу проаналізовано вплив відхилення форми частинки від сфери на поведінку оптичних резонансів. Показано, що екстремально малі деформації сферичної форми частинок можуть суттєво послабити надвузькі оптичні резонанси; ступінь несферичності, яка потрібна для пригамування оптичного резонансу, приблизно пропорційна його ширині (Ж.М. Длугач, М.І. Міщенко).

6.  Доведено можливість генерації кінетичних іонно-акустичних хвиль в хромосфері активної області перед спалахом. Генерація таких незгасаючих хвиль малої амплітуди, що не більш, ніж на порядок перевищує рівень теплового шуму, може стати за певних умов надійним передвісником спалаху Доведено можливість неперервної генерації поздовжніх плазмових хвиль, - низькочастотних іонно-акустичних і високочастотних ленгмюровських, - на фоні насиченої бернштейновської турбулентності в сонячній атмосфері. Цей факт дозволяє зробити набагато реалістичнішою розроблену у відділі ФКП ГАО концепцію дослідження дрібномасштабних плазмових нестійкостей в хромосфері активної області. Це, в свою чергу, дозволить встановити зв‘язок між розвитком певних нестійкостей плазмових хвиль і корональними викидами маси на Сонці (О.Н. Кришталь, С.В. Герасименко, А.Д. Войцеховська).

7.  Виконано цикл досліджень властивостей оточення та внутрішніх характеристик точкових джерел, відібраних з рентгенівського огляду XMM-NEWTON Large-scale Structure Survey (XMM-LSS). За фотометричними даними у різних діапазонах хвиль класифікувано 5142 ренгенівських точкових джерела та визначено для них фотометричні червоні зміщення; знайдено, що рентгенівські АЯГ та галактики локалізуються у різних типах оточення, але більше половини джерел надають перевагу щільному оточенню; встановлено різницю між амплітудою, просторовою протяжністю та значимістю густини оточення АЯГ та галактик, спостережуваних у рентгенівському діапазоні: галактики мають значно щільніше оточення, ніж АЯГ; неочікувано для уніфікованої схеми АЯГ, знайдено різницю в оточеннях (АЯГ 2 типу) та (АЯГ 1 типу) джерел. АЯГ 2 типу мають більші надлишки густини, ніж АЯГ 1 типу, але повільніше еволюціонують з червоним зміщенням; амлітуда кутової кореляційної функції зростає при збільшенні мінімального потоку вибірки для м'якого та жорсткого діапазону енергій; серед 5142 ренгенівських джерел знайдено три перспективних кандидата у гравітаційно-лінзові системи (А.А. Елиїв).

8.  Виготовлено макети об’єктивів для експлуатації в умовах космічного польоту. З метою дослідження аерозолю навколо Землі було розроблено, виготовлено та проведено лабораторні дослідження макету блоку скануючих дзеркал бортового поляриметру СКАНПОЛ перспективного космічного експерименту АерозольUA (І.І. Синявський, Ю.С. Іванов).

9.  За поляриметричними спостереженнями на 6-му телескопі САО РАН з приладом SCORPIO 2 в 2012–2013 рр. знайдена систематична лівостороння кругова поляризація в комах комет 29P/Schwassmann-Wachmann 1, C/2011 L4 (PANSTARRS) і C/2011 R1 (McNaught) на рівні (–0.04÷–0.1)±0.01%. Таким чином, вже у 11-ти комет спостерігалася переважна лівостороння кругова поляризація, що може свідчити про фундаментальність цього явища, природа якого поки що не з'ясована (В. К. Розенбуш, М. М. Кисельов, О. В. Іванова, В. Л. Афанасьєв).

 

 


2012. Найважливіші наукові результати

1.  Із застосування каталогу 2МАst оброблено 3784 кластерно-подібних об’єктів. Підтверджена реальність і визначні параметри для 3006 з них, а саме: комплексна вірогідність приналежності зірок до скупчення, координати центру, кутовий розмір, власний рух, відстань надлишки кольорів, вік, приливні параметри, променева швидкість. Область повноти вибірки складає 2 кпс і включає спіральні рукава Персея і Стрільців-Кіля. Гранична відстань така, що Галактика охоплюється від центру до самих зовнішніх областей. Діапазон віків в 1 – 2.6 млрд. років перекриває весь інтервал часу існування Галактики. Не виявлено розриву еволюційних параметрів між розсіяними і кульовими скупченнями, що свідчать про генетичну єдність цих двох підсистем (Н.В. Харченко).

2.  Для стаціонарної моделі поширення галактичних космічних променів у геліосфері, аналітично показано, що незалежно від розсіюючих властивостей в різних середовищах геліосфери на стоячій ударній хвилі і на геліопаузі з'являється більше частинок високих енергій, ніж в міжзоряному середовищі, тоді як частинок низьких енергій навпаки менше. При цьому, аналітичний розподіл частинок низьких енергій відповідає експериментальним результатам отриманих космічним апаратом “Voyager”, який після проходження ударної хвилі зареєстрував збільшення їх густини (Б.О. Шахов, Ю.Л. Колесник, Ю.І. Федоров).

Повністю...

3.  На основі результатів розрахунків для моделі частинки, яка складається з мінерального ядра і мікроскопічних пилинок сажі, виконаних з використанням чисельно точного розв’язку макроскопічних рівнянь Максвелла, показано, що злипання пилинок сажі з мінеральною частинкою більшого розміру може призвести до історичної зміни оптичних властивостей складової частинки. Цей результат буде корисним при аналізі даних дистанційного зондування та при дослідженні впливу аерозолів на клімат Землі (Ж.М. Длугач, М.І. Міщенко).

4.  За даними спектральних спостережень великої вибірки галактик на 6.5м телескопі MMT (США) та 3.5м телескопі APO (США) було відкрито низку галактик з екстремально низьким вмістом важких елементів. Ці галактики є найкращими близькими об’єктами для дослідження фізичних умов, які існували в первинних галактиках у ранньому Всесвіті. Зараз у світі відомо 17 галактик з вмістом важких елементів меншим за 4% від сонячного вмісту. Серед них 12 галактик було відкрито за участю Ю.І.Ізотова і Н.Г.Гусєвої. (акад. НАН України Ю.І. Ізотов, Н.Г.Гусєва).

5.  Вперше в світі промодельовано повну орбітальну еволюцію пари надмасивних чорних дір (supermassive black holes - SMBH) в задачі злиття двох дискових галактик із співвідношенням мас 1:10. Динамічний розрахунок проведено від первісного не зв'язаного стану SMBH (відстань приблизно 1 кпк = 103 пк) до остаточної фази злиття (відстань менше ніж 1 мпк = 10-3 пк), коли вже проявляються ефекти випромінювання гравітаційних хвиль (gravitational wave emission - GWE). Для проведення такого високоточного моделювання з динамічним діапазоном в шість порядків і з урахуванням величезної кількості зірок (більш ніж 3 мільйони частинок) використовувався паралельний код phi-GPU (Parallel Hermite Integration on GPU) власної розробки з використанням графічних процесорів (GPU). Наші розрахунки тривали дев’ять місяців на 64 GPU картах типу Tesla C1060 на одному з найбільших GPU кластерів світу (NAOC CAS, Beijing, China), спеціально створеного тільки для подібних астрофізичних обчислень (П.П. Берцик).

6.  Удосконалено апаратурно-програмний комплекс горизонтального сонячного телескопу Ернеста Гуртовенко (АЦУ-5 ГАО НАНУ. За своїм спектральним характеристикам телескоп входить в трійку кращих телескопів світу даного класу (С.М. Осіпов, В.Г. Безпалько, М.А. Карпов).

7.  Обґрунтована можливість створення оптичної реалізації міжнародної небесної системи координат (МНСК) на основі наявних каталогів XPH, PPMXL, та інших (до появи каталогу GAIA). Визначені параметри обертання окремих координатних систем відносно XPM (акад. НАН України Я.С.Яцків, П.М. Федоров).

8.  Проведено регулярну обробку ГНСС-спостережень на українських та східноєвропейських постійно діючих ГНСС-станціях для GPS-тижнів 1632-1668 за допомогою програмного комплексу "Bernese GPS Software v.5.0". Визначено координати постійнодіючих ГНСС-станцій в системі координат IGS08 для кожної доби та для кожного тижня і значення тропосферної рефракції для кожної станції на кожну годину спостережень (О.О.Хода).

9.  Оцінено якість репроцесингу архівних GPS-даних, виконаного за допомогою програмного комплексу "Bernese GPS Software v.5.0" з використанням нових моделей та методик обробки. Визначено, що репроцесинг архівних даних спостережень GPS-супутників, виконаний в Центрі аналізу ГНСС-даних, відповідає за якістю репроцесингам, проведеними Міжнародною ГНСС-службою (IGS) та Європейською постійно діючою ГНСС-мережею (EPN). Показано, що значення повторюваності координат станцій для розв’язку, отриманого із репроцесингу, майже в три рази менші для північної та східної компонент та у два рази менші для висотної компоненти ніж для регулярного розв’язку, що дозволяє зробити висновок, що використання покращених орбіт, нових моделей та методик обробки дозволило підвищити точність оцінки координат GPS-станцій (М.В.Іщенко).

10.  Розглянута струмова нестійкість альвенівських хвиль у плазмовому шарі атмосфери Землі, викликана розповсюдженням пучків протонів у його пограничній ділянці. Знайдено інкремент та оцінено час розвитку нестійкості. Показано, що такий механізм генерації альвенівських хвиль дуже ефективний і може приводити до генерації хвиль при аномально малих струмах. Цим можна пояснити наявність хвиль в присутності пучків протонів, що розповсюджуються у хвості магнітосфери з малими швидкостями(П.П. Маловічко, О.Н. Кришталь, А.Д. Войцеховська, С.В. Герасименко).

11.  Отримано розподіл кругової поляризації в комі комети C/2009 P1 (Garradd) за спостереженнями на 6-му телескопі САО РАН з використанням приладу SCORPIO. Виявлено значну лівосторонню кругову поляризацію комети (Pc≈–0.4±0.06%), що підтверджує опубліковані і власні дані авторів для семи комет. Ці результати можуть свідчити про наявність у кометах оптично активної речовини і надлишку L-енантіомерів (гомохіральність) в кометній органіці. Тим самим підтверджується раніше висловлений авторами висновок, що переважна лівоциркулярна поляризація комет є проявом фундаментальних властивостей кометних частинок і непрямим свідченням того, що комети могли бути джерелом добіологічної органіки на Землі. (В.К. Розенбуш, М.М. Кисельов).

12.  Для визначення хімічного складу вибірки зір спектрального класу F-G-K, біля яких можуть знаходитись екзопланети та ультрахолодні карлики малих мас, було запропоновано оригінальну методику тонкого аналізу їх спектральних деталей. Метод вперше дозволяє визначити ефективні температури, швидкості обертання зір та їх хімічний склад в рамках самоузгодженої моделі. Дослідження проводилось в рамках міжнародної співпраці вчених України, Чілі, Великої Британії та інших країн. (Я.В. Павленко).

13.  Започатковані систематичні спектральні спостереження на телескопі АЦУ-5 ГАО та їх обробка з метою вивчення довготривалих змін параметрів фраунгоферових ліній. Показано, що сильне магнітне поле в факельної області на Сонце стабілізує конвекцію і сприяє більш ефективному перенесенню енергії у верхні шари сонячної атмосфери (чл.-кор. НАН України Р.І. Костик, чл.-кор. НАН України Н.Г. Щукіна, С.М. Осіпов, А.В. Сухоруков, О.В. Хоменко).

14.  Розроблені, випробувані та впроваджені в практику пакети типових програм на мовах СІ і МАТЛАБ для первинної обробки і рафінованого аналізу великих масивів спектрів, отриманих зі спектрографом низької роздільної здатності (Б.Ю. Жиляєв, О.О. Святогоров, І.А. Верлюк, В.Г. Годунова, В.М. Решетник).

 

 


2011. Найважливіші наукові результати

1.  Проведено модернізацію обладнання та введено після десятирічної перерви в експлуатацію горизонтальний сонячний телескоп АЦУ-5 з монохроматором подвійної дифракції, який за своєю спектральною роздільною здатністю входить до найкращих телескопів світу (чл. –кор. НАН України Р.І. Костик, С.М. Осіпов, Н.Г. Щукіна).

2.  Виконані дослідження модуляції сплесків мікрохвильового випромінювання із активної області перед спалахом на Сонці. Виявилося, що в передспалаховій плазмі для появи іонно-акустичної нестійкості потрібна така висока ступінь неізотермічності плазми, яку не може забезпечити протікаючий в ній струм тільки за рахунок джоулєвського нагрівання. Отримані результати будуть використані для короткострокового прогнозу спалаху в активній області і кореляції спалахового процесу з корональними викидами маси (О.Н. Кришталь, А.Д. Войцеховська, С.В. Герасименко).

Повністю...

3.  Отримано просторово-енергетичний розподіл галактичних космічних променів для структури геліосфери, яка складається із сонячного вітру, стоячої ударної хвилі, шару турбулентності, який рухається з дозвуковою швидкістю, геліопази і навколо-зоряного середовища (Ю.Л.Колесник, Б.О.Шахов, Ю.І. Федоров).

4.  За результатами проведеними нами фотометричних і спектральних спостережень і спостережень інших авторів в моменти східної і західної елонгацій галілеєвого супутника Юпітера Європи в інтервалі довжин хвиль 346-750 нм встановлено, що характер зміни спектрального ходу альбедо поверхні Європи можна пояснити випаданням на її поверхню сірки, викинутої з вулканів сусіднього супутника Іо. Порівняння спектрів передньої і задньої при синхронному обертанні півкуль Європи показало, що поглинання сіркою помітно сильніше на задній півкулі за рахунок постійного бомбардування іонами сірки в потужній магнітосфері Юпітера (Відьмаченко А.П., Мороженко О.В., Клянчин А.І., Шавловський В.І., Іванов Ю.С., Костогриз Н.М.).

5.  З використанням чисельно точного розв’язку макроскопічних рівнянь Максвела проаналізована поведінка процесу розсіяння світла полідисперсною шершавою частинкою у випадку, коли шершавість поверхні моделюється присутністю великої кількості сферичних частинок значно меншого розміру. Показано, що ефект присутності таких нерівностей залежить від їхнього розміру та значень показника заломлення. Розрахунки проведені на кластері ГАО НАНУ з використанням нової комп’ютерної програми, розробленої для використання на паралельних комп’ютерних кластерах (Ж.М.Длугач, М.І.Міщенко).

6.  На основі спектрополяриметричних спостережень, проведених на 2.0 м телескопі обсерваторії Рожен (Болгарія), вперше побудовані фазові криві поляризації супутників Сатурна Тефії, Діони та Реї. На малих фазових кутах, де механізм зворотнього когерентного розсіяння є визначальним в формуванні відбитого випромінювання, фазові залежності поляризації мають нерегулярну форму зі стрімким спадом та глибоким мінімумом, який сягає -0.7, -1.7, -1.5% для Тефії, Діони та Реї відповідно. На основі спостережних даних, отриманих на 6-м телескопі САО РАН та 2-х метровому телескопі п. Терскол (Росія, КБР), за допомогою методу крос-кореляції, отримано період обертання ядра комети 29Р/Швассмана-Вахмана 1, рівним 11.9 діб (Кулик І.В., Корсун П.П., Іванова О.В.).

7.  В рамках українсько-російського проекту виконано аналіз спостережень українсько-російської РНДБ-мережі, що складається з трьох російських радіотелескопів (Бадари, Светлоє, Зеленчук) та одного українського радіотелескопа РТ-22 ( Сімеїз), що сприяло підвищенню точності визначення параметрів обертання Землі за даними РНДБ-спостережень, а також успішному експерименту з відпрацювання наземно-космічної місії „Радіоастрон”. Також проведена обробка РНДБ-спостережень Міжнародної служби з метою уточнення Небесної і Земної систем відліку (акад. НАН України Я.С.Яцків, С.Л.Болотін , О.Є.Вольвач).

8.  Виконано порівняння каталогу небесних координат в оптичному діапазоні (ХРМ) із ICRF2 та іншими каталогами. Запропоновано новий підхід до створення Міжнародної системи небесних координат в оптичному діапазоні (HCRF2) на базі всіх наявних каталогів. Система HCRF2 та її розширення у майбутньому може бути дуже просто погоджена з системою, яка буде визначена за даними космічної місії GAIA. Реалізація HCRF2 надасть широкому колу дослідників Всесвіту (астрометристам, астрофізикам, космонавтам) мати доволі щільну систему відліку не тільки в оптиці, но і в ближній інфрачервоній області (акад. НАН України Я.С.Яцків, П.М.Федоров).

9.  На лазерній станції ГАО НАН з 1 січня по 7 грудня 2011 р. виконано спостереження: 90 проходжень високих супутників, 186 проходжень ЛАГЕОС, 1309 – проходжень низьких супутників. Виконані вимоги Міжнародної служби обертання Землі щодо кількості спостережень низьких та високих супутників (М. М. Медведський та ін.).

10.  Cтворено каталог близько 4000 можливих кластеро - подібних об’єктів Галактики, використовуючи каталог 2MAST. Оброблено 871 об'єкт (галактичні довготи від 90О до 180О). Підтверджена реальність і визначені параметри для 654 з них: комплексна вірогідність приналежності зір до скупчення, координати центру, кутовий розмір, власний рух, відстань, параметри міжзоряного поглинання світла, вік, приливні параметри. Для 152-х об’єктів за архівними даними знайдено променеві швидкості. Зокрема, вперше визначені відстані для 291-го, віки для 334-х зоряних скупчень. Оцінено, що можна отримати параметри близько 3000 скупчень Галактики до граничної відстані від Сонця 20 кпс при повноті вибірки скупчень до 2 кпс (проти, відповідно, 650 скупчень, 8 і 0.85 кпс, як було отримано раніше по каталогу Ascc-2.5 (Н.В. Харченко).

11.  Отримано синхронні ряди фотометричних і спектральних даних зірок на телескопах, розташованих на території України, Росії, Болгарії. Внутрішні помилки даних для зірок до 13 зоряної величини при експозиції близько 10 секунд дозволяють виявляти спалахи з амплітудою приблизно 0.3 зоряної величини в смузі U. Спектральні спостереження зірок, що виконані в такому часовому діапазоні, не мають аналогів у світі (Б.Ю. Жиляєв, О.О. Святогоров, І.А. Верлюк, К.О. Стеценко).

12.  Вперше проведено пряме астрофізичне N-тіл моделювання до шести мільйонів тіл з використанням паралельного MPI-коду на CUDA GPU та на великих кластерах в Пекіні, Берклії та Гейдельбергу, з різними типами апаратних прискорювачів на графічних картах. Ці кластери були пов'язані між собою в співробітництві ICCS (Міжнародний Центр Обчислювальних Наук). При проведенні тестування, в задачах реального моделювання зоряних систем з ієрархічним розподілом часових кроків і з явною структурою ядро-гало, було досягнуто продуктивность близько 1/3 від максимальної для цього коду. Представлений код з апаратними CUDA GPU прискорювачами використовувався для моделювання щільних зоряних скупчень з великою кількістю зір та галактичних ядер з надмасивними чорними дірами. За результатами даного тестування була утримана міжнародна нагорода від консорціуму Partnership for Advanced Computing in Europe (PRACE) (П.П. Берцик).

13.  Проведено дослідження вибірки з 803 яскравих компактних галактик з активним зореутворенням (LCGs) в діапазоні червоних зміщень z = 0.02-0.63, які відібрано з огляду Слоана (SDSS). Глобальні властивості цих галактик подібні до властивостей так званих галактик “зелених горошин”, що було відкрито в огляді Слоан, як новий класс галактик. Нами показано, що LCGs і “зелені горошини” за своїми характеристиками не є новим класом галактик, а лише найбільш яскравими компактними карликовими галактиками з активним зореутворенням. Знайдено, що вміст кисню в LCGs не відрізняється від вмісту кисню в голубих компактних карликових галактиках. Медіанна величина маси зоряної складової LCGs становить ~109 мас Сонця і є типовою для карликових галактик. Темп зореутворення в LCGs є надзвичайно високим і змінюється в великому інтервалі 1-60 мас Сонця на рік, з медіанною величиною ~4 мас Сонця на рік. Для порівняння, в нашій Галактиці, з масою в 100 раз більшою, темп зореутворення становить лише 2 маси Сонця на рік. З іншого боку, LCGs за своїми властивостями подібні до молодих галактик на великих червоних зміщеннях z > 2. Ця подібність дозволяє вивчати процеси формування зір і галактик у ранньому Всесвіті з використанням спостережень близьких об’єктів (акад. НАН України Ю.І. Ізотов, Н.Г.Гусєва).

14.  Отриманий набір калібровок для електронної температури та вмісту кисню та азоту в областях Н ІІ за інтенсивностями сильних ліній. Ці калібровки мають переваги в порівнянні з існуючими: можуть бути застосованими до областей Н ІІ в усьому діапазоні температур; дозволяють визначити не тільки вміст кисню, але й азоту; дають більш надійне значення вмісту кисню. Зокрема, використання цих калібровок дозволило встановити, що розкид вмістів азоту в галактиках з однаковим вмістом кисню обумовлений різницею часових шкал сінтезу кисню та азоту й відмінностями в історії зореутворення, а не локальним збагаченням міжзоряного середовища азотом зорями типу Вольфа-Райе (Л.С. Пілюгін).

15.  Проведено аналіз спектральних спостережень галактики HG 031203 у надзвичайно великому діапазоні довжин хвиль 3200-24000 ангстрем, отриманих одночасно на 8-метровому телескопі VLT (Європейська Південна Обсерваторія, Чілі). Ця галактика цікава тим, що в ній відбувся спалах гамма випромінювання внаслідок вибуху масивної зорі. Знайдено, що за своїми характеристиками (невеликі розміри, низький вміст важких елементів, невелика масса, (2.5×108 мас Сонця), надзвичайно високий темп зореутворення 5.74 мас Сонця на рік) ця галактика відноситься до класу екстремально яскравих компактних галактик з активним зореутворенням (LCGs), а також подібна до молодих галактик на стадії формування, які спостерігаються лише на великих червоних зміщеннях. Зроблено висновок, що довгі спалахи гамма випромінювання відбуваються головним чином в карликових галактиках з низькою металічністю, де відбуваються спалахи зореутоврення великої кількості масивних зір (Н.Г.Гусєва).

16.  Для розвитку національного астрономічного проекту “Українська віртуальна обсерваторія” (УкрВО) проведено систематизацію астрофотографічного архіву обсерваторій України (1895 - 2010 рр.) та структуризовано об’єднаний цифровий архів астронегативів в міжнародних стандартах. Розроблено систему управління цим архівом, що уможливило відкритий доступ до даних через створений у 2011 р. сайт УкрВО www.ukr-vo.org. На сьогодні в об’єднаному цифровому архіві УкрВО містяться бази астрономічних даних (оцифрованих астронагтивів) ГАО НАНУ, університетських обсерваторій Львова і Києва, а також організовано доступ до цифрових архівів Миколаївської і Кримської обсерваторій. Вирішення цих завдань дозволило Україні 19 жовтня 2011 р. стати членом Міжнародного альянсу віртуальних обсерваторій IVOA, до якого входять всі провідні астрономічні держави світу (Вавилова І.Б., Пакуляк Л.К.).

17.  Створено каталог найбільш ізольованих близьких галактик з променевими швидкостями V_LG < 3500 км/c, що охоплює все небо. Ця популяція «космічних сиріт» складає 4.8 % серед 10900 галактик зі вказаними променевими швидкостями. Описано критерій ізольованості, використаний для виділення цієї вибірки, яка названа “Local Orphan Galaxies” (= LOG), та розглянуто їхні основні оптичні та HI властивості. Половину каталогу LOG складають галактики морфологічних типів Sdm, Im, Ir, у яких відсутні балді. Медіанне відношення M_gal/M_stars у LOG галактик більше одиниці. Розподіл на небі галактик каталогу LOG виглядає досить рівномірним з деякими ознаками слабкого скупчування на масштабі ~ 0.5 Mpc. Галактики LOG містяться в областях, де середня локальна густина матерії Приблизно в 50 разів нижча за середню глобальну густину. Відмічено ізольовані галактики LOG зі спотворенням структури, яке може бути наслідком взаємодії ізольованої галактики з масивним темним об’єктом. (Караченцева В.Ю.).

 

 


2010. Найважливіші наукові результати

1.  В монографії “Polarimetric remote sensing of Solar System object” (Київ, Академперіодика, 2010) узагальнені дані теоретичних та спостережних поляризаційних досліджень тіл Сонячної системи. Монографія отримала перше місце на міжнародному конкурсі International Academy of Astronautics Book Award (Розенбуш В.К, Кисельов М.М., Міщенко М. М. та інші).

2.  В рамках міжнародної кооперації проведені детальні дослідження позасонячної планетної системи WASP-10, що дозволило уточнити її основні параметри. За даними чисельних розрахунків, які базуються на дослідженні змінності часу середини транзиту відомої екзопланети і на розрахунках значень “О-С” була відкрита нова позасонячна планета. (Крушевська В., Maciejewski G., Dimitrov D. та інші).

Повністю...

3.  Отриманий новий набір калібровок для електронної температури та вмісту кисню та азоту в областях НII за інтенсивностями сильних ліній. Ці калібровки мають переваги в порівнянні з існуючими. Зокрема, використання цих калібровок дозволило встановити, що дисперсія вмісту азоту в галактиках з однаковим вмістом кисню обумовлена різницею часових шкал синтезу кисню та азоту і відмінностями в історії зоре утворення, а не локальним збагаченням міжзоряного середовища азотом зорями типу Вольфа-Райе. (Пілюгін Л.С.).

4.  Виконано дослідження точності Міжнародної Небесної системи відліку (ICRF) за даними семи індивідуальних і одного об’єднаного (MAO C08) каталогів положень позагалактичних радіоджерел. Показано, що каталог MAO C08 створений в ГАО НАНУ є найточнішим (його помилки не перевищують 50 мікросекунд дуги) (акад. НАН України Я.С. Яцків).

5.  Визначено вміст первинного гелію Yp на основі аналізу 93 спектрів у 86 областях іонізованого водню з низьким вмістом важких елементів. Знайдено, що вміст первинного гелію становить Yp=0.2565±0.0010(stat.)±0.0050(syst.). Цей вміст на рівні 2σ перевищує вміст, який передбачається стандартною моделлю первинного нуклеосинтезу. При цьому значенні Yp кількість типів релятивістських нейтрино Nν в епоху первинного нуклеосинтезу становило 3.68±0.70 (2σ) і 3.80±0.70 (2σ) відповідно для часу напіврозпаду нейтрона 885.4±0.9 с та 878.5±0.8, тобто Nν є більшим, ніж експериментальне значення 2.993±0.011. (акад. НАН України Ю.І. Ізотов).

6.  За результатами спостережень, проведених з високою просторовою та часовою роздільною здатністю активної ділянки на поверхні Сонця, вперше виділена конвективна складова полів швидкості та інтенсивності. Показано, що розміри конвективних елементів суттєво (в 2–3 рази) збільшуються з ростом напруженості магнітного поля (В= 400 - 1600 Гс), що спричиняє ріст конвективної швидкості, проникнення конвективних елементів до більших висот, збільшення потужності коливань. І, як наслідок, посиленого нагрівання нижньої хромосфери. Ці результати спростовують висновки теоретичних розрахунків, що магнітні поля напруженістю В= 400 – 1600 Гс пригнічують конвекцію. (чл.-кор. НАН України Р.І. Костик).

7.  Тривимірне моделювання лінійної поляризації в реалістичній магнітогідродинамічній моделі локального динамо показало, що густина магнітної енергії в дрібномасштабних полях спокійної фотосфери Сонця співрозмірна з потоком повної енергії в хромосфері (Н.Г. Щукіна).

8.  Виявлена ефективність механізму прискорення космічних променів повздовжнім, відносно регулярного магнітного поля, електричним полем, яке виникає внаслідок розвиненої гіротропної турбулентності сонячного вітру для енергії частинок від десятків до 500 МеВ. Детальне дослідження петельної структури в активній області Сонця, в якій існує слабке великомасштабне електричне поле, встановило можливість існування додаткового етапу спалахового процесу. Цей етап передує етапу "попереднього прогрівання". Його основною ознакою є поява цілої групи низькопорогових нестійкостей, як високо так і низькочастотних. Основні характеристики плазми відповідають напівемпіричній моделі FAL сонячної атмосфери. Ця модель враховує процес дифузії гелія в досліджуваній області (Б.О. Шахов, Ю.І. Федоров, Ю.Л. Колесник О.Н. Кришталь, С.В. Герасименко, А.Д. Войцехівська).

9.  Проведено аналіз регіональної ГНСС- мережі за даними спостережень окремо GPS та GPS/ГЛОНАСС –супутників. Показано, що внесок ГЛОНАСС – спостережень у визначення положень українських ГНСС-станцій незначний. (О.О.Хода).

10.  Завдяки проведеній модернізації електронних та оптичних вузлів СПЛ, розпочата лазерна локація високих ШСЗ (висотою 19-30 тис.км) (Медведський М.М., Глущенко Ю.М., Пап В.О., Костогриз В.С.).

11.  Розроблена методика та проводяться надточні астрометричні спостереження на телескопі VLT з камерою FORS. Показано, що застосування нового методу обробки спостережень дозволяє зменшити астрометричну похибку до 0.05 – 0.10 mas. Це в 10-20 разів краще в порівнянні з іншими відомими результатами. Наприклад, точність спостережень для телескопу Хаббла, камери STEPS 5-м телескопу Паломарської обсерваторії та CAPSCam камери на 2.5-м телескопі в Las Campanas становить 1-2 mas. Крім того, це краще очікуваної точності визначення положень для фіксованих епох з GAIA, яка для зірок 17-18 величини становить 0.25 mas. З 2009р. розпочаті спостереження на VLT за довгостроковими програмами астрометричного пошуку екзопланет навколо зірок – холодних карликів на відстані від 10 до 30 пс від Сонця (Лазоренко П.Ф.).

12.  Вивчено властивості розсіяння світла для середовищ різної оптичної товщини, що складаються з агрегатних льодяних частинок різної структури. З використанням Т-матричного методу та строгого розв’язку векторного рівняння переносу випромінювання були проведені розрахунки для довжини хвилі 12.6 см, показника заломлення мономерів m = 1.76 + i0.003 та їх радіуса r = 1 см, щільності упаковки p = 0.2, загального радіуса агрегатів в області 4≤R≤10 см. У випадку сфероїдальних агрегатних частинок одержано, що залежність циркулярних поляризаційних відношень від структури агрегатів може бути досить суттєвою, і вона збільшується зі збільшенням відхилення від сфери загальної форми агрегатів. (Ж.М. Длугач, М.І. Міщенко).

13.  За допомогою моделі Монте-Карло відтворено процес утворення пилового хвоста віддаленої комети С/2003 WT42 (LINEAR) та його еволюцію на протязі 4.5 років. Це дослідження проводилось в рамках моделі, що будова та склад пилинок відповідають моделі Грінберга, та з врахуванням танення льодової компоненти пилинок. В результаті отримано фізичні параметри пилинок, а саме, діапазон їхніх розмірів складає 5-1000 мкм, розподіл по розмірах експоненціальний з показником степеню (-4.5), а швидкості вильоту знаходяться в межах (сантиметри – десятки метрів) за секунду. (Корсун П.П., Кулик І.В., Іванова О.В).